У неділю центр перекрили, і сім тисяч людей у яскравих майках довели, що бігати зранку в жовтні — це нормально. Ми стояли на двадцять п’ятому кілометрі з термосом і дивилися.
Найчастіша фраза, яку ми чули від учасників, — «я просто хотів спробувати». За даними організаторів, майже половина зареєстрованих бігла свою першу дистанцію. Для багатьох це був не марафон, а десятка чи п’ятірка, але в наших очах це все одно подвиг. Ми на п’ятірку не наважилися.
Переможець пробіг 42 кілометри за дві години сімнадцять хвилин. Поки він фінішував, ми встигли випити каву, зустріти трьох знайомих і допомогти одному хлопцеві знайти загублений ключ від самоката.
Окреме спасибі людям з барабанами на набережній. Ви не уявляєте, скільки вмираючих бігунів ви підняли на ноги. Ми бачили.
Наступний старт — весняний напівмарафон. Реєстрація відкрита, і ми, здається, таки наважилися.